Pharmacy information
on your phone

Check balance

News subscription

Please enter your e-mail, to receive notifications about news and useful information from our site

 
 
Нові звинувачення — чи є підстави?

5 травня на офіційному сайті Рахункової палати України з’явилося повідомлення, в якому аптеки у черговий раз звинувачено у грабіжницьких цінах на препарати: «Якщо торговельна націнка на ліки, ціни на які підлягають державному регулюванню, мала бути не вище 37%, то більшість аптек продавали їх із націнкою 150–200%, а в деяких випадках — і понад 300%». Інші ЗМІ теж жваво обговорювали цю тему, звинувачуючи аптеки у гігантських «накрутках» та надприбутках.

При цьому не наведено жодного прикладу застосування таких спекулятивних націнок, хоча в них звинувачено «більшість аптек». І це тоді, коли насправді не так багато з них практикують навіть 50% націнки, а звичайний їх розмір — 20–40%.

Якщо прочитати весь текст повідомлення Рахункової палати, відразу привертає увагу його тенденційність і суперечливість, пояснювати які досить важко. Зважаючи на те, що у повідомленні було вказано , що «пільгове оподаткування не робить медичну продукцію доступною для населення», багато хто зробив припущення, що у своїх висновках Рахункова палата шукає привід для відміни звільнення від ПДВ продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, наданого п. 5.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. Однак зрозуміло, що введення ПДВ можливе лише з початку наступного року, тому таке пояснення поведінки Рахункової палати маловірогідне.

До того ж, заявляючи, що «в середньому 14% сімей України, які потребують медичної допомоги, були неспроможні придбати медикаменти через їхню занадто високу ціну», Рахункова палата має враховувати, що відміна пільги з ПДВ автоматично призведе до подорожчання відразу і всіх без винятку препаратів, а також виробів медичного призначення, що зробить їх ще менш доступними. Ми вже спостерігали це на початку 2003 р. при введенні ПДВ на гігієнічні прокладки і тампони, а потім на лікувальну зубну пасту. Ціни тоді негайно зросли на 20%, але це був епізод, а тепер пропонується масове подорожчання. Можна уявити обурення населення від такого «приємного» сюрпризу нової влади.

Відходячи від теми розмови, хочу висловити думку, що введення ПДВ на ліки — не найкраще вирішення питання наповнення бюджету. Адже можна і варто знайти менш болючий вихід, ніж одномоментне різке підвищення цін на всі лікарські засоби і вироби медичного призначення. Замість найсуперечливішого (м’яко кажучи) з усіх податків — ПДВ — можна ввести на ці групи товарів податок з обігу у розмірі 1% для роздрібної торгівлі; 0,1% — для оптової торгівлі, 0,5% — для українських виробників і 1% — для імпортерів.

У такому разі ціни піднімуться сумарно всього на 2–2,5%, а податкові надходження від аптек зростуть приблизно удвічі — середнє податкове навантаження на аптеки України становить на сьогодні приблизно 1%. Подорожчання ліків на 2% для населення буде малопомітним і майже безболісним — воно не перевищуватиме поточних коливань цін у цьому році. Збільшення тінізації економіки при такому сценарії малоймовірне, а от при різниці в 20% — неминуче.

Заради справедливості варто зазначити, що звинувачення аптек у подорожчанні ліків уже стає поганою традицією і ми навіть починаємо­ до них звикати. Але при таких звинуваченнях завжди забувається той факт, що значною мірою цінами керують виробники.

Так, можна навести приклади того, який вклад вони внесли у подорожчання ліків у 2009–2010 рр. Внаслідок валютної кризи та інших факторів багато ліків вітчизняного і зарубіжного виробництва подорожчало за півтора року в 2–3 рази.

Згадаймо для прикладу «знамениті» подорожчання українських Корвалдину (оптові ціни: травень 2009 р. — 3 грн., серпень 2009 р. — 4 грн., листопад 2009 р. — 7 грн.) чи кислоти аскорбінової 0,05 г, № 50 виробництва Київського вітамінного заводу з 1 до 3 грн. за 2009 р. Особливо неприємна для аптек ситуація з популярним Уролесаном, який за 2009 р. подорожчав з 7 до 12 грн., а в березні цього року оптова ціна на згаданий лікарський засіб підвищилася ще у 3 рази, досягнувши 35 грн. — таким чином, всього за рік він подорожчав у 5 разів. З’ясувати причину цього в оптових постачальників не вдалося, а обуренню відвідувачів аптек немає меж. Зрозуміло, що при такому подорожчанні не може йти і мови про надприбутки аптек — пацієнти просто пере­стають купувати препарати за такими цінами, і ми шукаємо можливість зробити їх більш доступними.

За останніх півроку ми були свідками численних стрибків цін на ліки зарубіжного виробництва. Раніше це пояснювали знеціненням гривні відносно всіх валют (понад 60% у кінці 2008 р. і ще 6% влітку 2009 р.), але чим можна виправдати небувале здорожчання болгарських Бронхо­літину чи Карсилу аж у 3–4 рази? Тим більше, що гривня за останні місяці зміцнилася, а євро — знач­но подешевшало. Таку поведінку, коли зарубіжні чи вітчизняні виробники й дистриб’ютори без жодного попередження чи навіть пояснення в рази підвищують ціни, навряд чи можна назвати цивілізованою. А фармацевтам доводиться щодня вислуховувати слова обурення від споживачів, не маючи при цьому інформації про причини подорожчання.

Призводять до підвищення цін на ліки і деякі законотворчі новації, іноді дуже суперечливої цінності. Так, у зв’язку з вимогами нанесення на упаковки інформації шрифтом Брайля в Україні подорожчають препарати для хворих офтальмо­логічного профілю — наприклад Офтан катахром. У 2009 р. його оптова ціна становила приблизно 19 грн., а потім сягнула аж 35 грн. Іронія долі — бажаючи допомогти людям з вадами зору, автори нормативних документів зробили їм ведмежу послугу, оскільки у результаті необхідні ліки спочатку різко подорожчали, а потім взагалі зникли. А замінники таких препаратів підходять далеко не всім хворим.

У той же час, незважаючи на такі не дуже позитивні приклади, необхідно пам’ятати, що це лише окремі приклади і, вирвавши їх з контексту, неможливо побачити всієї картини. Адже під час висловлення звинувачень ні разу не було згадано фактів того, коли виробники йшли назустріч пацієнтам та робили ціни на препарати більш доступними, іноді знижуючи їх майже удвічі.

Але, на жаль, соціальна відповідальність фармацевтичних виробників і бізнесу в цілому, в тому числі аптечного, не є такою гарячою темою, як скандальні звинувачення.

Сергій Пархомчук, завідуючий аптекою, провізор

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

Редакція «Щотижневика Аптека» надіслала офіційний запит до Рахункової палати України з проханням надати детальну інформацію щодо перевірки, згаданої в офіційному повідомленні, оскільки деякі її результати викликали низку запитань.

Зокрема, приведені в повідомленні дані в корені відрізняються від таких в цілому по ринку лікарських засобів. У минулому році неодноразово обговорювалися ключові тенденції на вітчизняному ринку лікарських засобів, у тому числі тренди зміни торговельної націнки в аптечних закладах і середньозваженої вартості. Згідно даним аналітичної системи дослідження ринку «Фармстандарт», у 2009 р. середня націнка в роздрібних торгівельних точках в цілому по ринку лікарських засобів не перевищувала 31,4%. Більш того, протягом 2009 р. значення по цьому показнику зазнавало планомірного зниження і до кінця року досягло відмітки 25,8% (рисунок). Що стосується безпосередньо середньозваженої вартості 1 упаковки лікарського засобу, то і тут фармацевтичний ринок проявив певного роду скромність. Так, за підсумками 2009 р. темпи приросту курсу гривні відносно долара США становили 47,9%. У цей час середньозважена вартість 1 упаковки лікарського засобу підвищилася лише на 38,8%. У розрізі щомісячної динаміки 2009 р. темпи її приросту помітно знижувалися.

 

Оригінал статі http://www.apteka.ua/article/39693
Was this information
useful for you?


0 1
Яка інформація на нашому сайті сьогодні Вас зацікавила?