Цукровий діабет - це поширене захворювання, і численні наукові дослідження спрямовані не тільки на з’ясування причин і механізму розвитку цієї хвороби, але і на можливість попередження її виникнення.

Цукровий діабет - синдром, який характеризується порушенням обміну речовин і високим рівнем цукру у крові - натще (гіперглікемія), що відбувається внаслідок низького рівня гормону інсуліну чи патологічній протидії ефектам інсуліну разом з недостатнім рівнем його секреції.

Відомо, що клінічним проявам цукрового діабету передує тривалий період, який протікає при повному стані здоров’я. Але в цей час в організмі вже відбуваються зміни і порушення, які в подальшому призводять до появи клінічних ознак захворювання (підвищений апетит, спрага, поліурія, зниження маси тіла, запальні і гнійничкові захворювання шкіри та ін.)

На жаль, профілактики цукрового діабету в повному сенсі цього слова не існує. Але сьогодні успішно розробляється система діагностики, за допомогою якої можна виявити можливість розвитку цукрового діабету на ранніх стадіях.

З метою ранньої діагностики використовується глюкозо толерантний тест та інші методи. Рівень наукових знань про патогенез цукрового діабету дозволяє дати деякі рекомендації. Вони є різними для діабету І і II типу.

Насамперед, діти батьків, хворих на цукровий діабет, повинні проходити спеціальне обстеження на виявлення у них схильності до розвитку діабету. Такі діти повинні бути виділені в групу особливої уваги (групу ризику).

Підвищеною небезпекою для таких дітей є інфекційні захворювання – епідемічний паротит, краснуха вроджена, вірус Коксакі В4 та ін. При виникненні у цих дітей перерахованих інфекційних захворювань на додаток до основного лікування рекомендується застосування інтерферону, імуномодуляторів, вітамінів та інших засобів, спрямованих на зміцнення імунної системи організму. Тобто створення умов, що перешкоджають можливому пошкодженню острівців підшлункової залози перерахованими вірусами та виникненню імунних реакцій, які призводять до розвитку цукрового діабету.

В осіб групи ризику, що перенесли інфекційні захворювання, в наступні роки необхідно періодично проводити пробу з навантаженням глюкозою і визначати наявність антитіл до острівців підшлункової залози в сироватці крові для раннього виявлення діабету ще на субклінічних (латентних) стадіях.

Крім цього в останні роки встановлено, що цукровий діабет частіше зустрічається у дітей, які відразу після народження знаходилися на штучному годуванні. Справа в тому, що до складу штучних молочних сумішей, входить коров’яче молоко. Використання таких сумішей для годування новонароджених, що мають схильність до цукрового діабету, сприяє більш частому розвитку у них діабету, в порівнянні з новонародженими, що знаходяться на грудному годуванні.

Відносно профілактики інсулінозалежного діабету, на частку якого, як відомо, припадає 75-80% всіх випадків цукрового діабету, є свої особливості. Незважаючи на те, що спадковість при цьому типі діабету виявляється більшою мірою, ніж при цукровому діабеті ІІ типу, основним зовнішнім фактором, що сприяє його розвитку, є переїдання, тобто надлишкове надходження енергії в організм. Тому в сім’ях, хворих на цукровий діабет II типу, необхідно в першу чергу проводити роботу, спрямовану на боротьбу з переїданням, надмірним вживанням легкозасвоюваних вуглеводів (цукор, мед, цукерки, солодка газована вода). Батьки повинні знати, що повнота їхніх дітей не є ознакою здоров’я, а навпаки, сприяє розвитку ожиріння та цукрового діабету, тому профілактика ожиріння повинна починатися з дитячого віку.

Маса тіла дітей повинна завжди відповідати фізіологічній нормі. Дітям необхідно систематично займатися фізкультурою, тому що нестача рухів (гіподинамія) сприяє ожирінню. Діти з надмірною масою не люблять рухомих ігор, багато часу проводять перед екраном телевізора і часто вони звільняються шкільною медсестрою або лікарем від занять фізкультури, що в більшості випадків необґрунтовано і призводить до ще більшої надбавки у вазі.

У групу ризику розвитку цукрового діабету II типу повинні бути включені жінки, які в період вагітності мали велику надбавку у вазі (більш ніж при нормальному перебігу вагітності) і жінки, які народили живу чи неживу дитину з масою тіла понад 4,5 кг. У період вагітності у таких жінок в 1 -2% випадків спостерігається підвищення рівня глюкози або цукровий діабет. Після пологів, як правило, стан вуглеводного обміну нормалізується, але через 5-10 років після пологів, якщо не проводити профілактичних заходів, що перешкоджають ожирінню, у таких жінок може розвинутися цукровий діабет.

Всі пацієнти, що входять до групи ризику, повинні перебувати на диспансерному спостереженні та періодично в них необхідно визначати рівень глюкози в крові (під навантаженням: після калорійного сніданку). Для раннього виявлення цукрового діабету і порушення вуглеводного обміну останнім часом проводиться визначення глікованого гемоглобіну, підвищений рівень якого достовірно вказує (більш точно, ніж проба з навантаженням глюкози) на порушення вуглеводного обміну.

Необхідно також знати, що будь-які захворювання можуть сприяти порушенню вуглеводного обміну і розвитку цукрового діабету. Тому своєчасне і правильне лікування всіх захворювань також сприяє попередженню цукрового діабету.

Чи була ця інформація корисною для Вас?

25 3